“Особливо голосисті були Мурії…”

benТеодозія Павлівна Бень – член “Міщанського братства” з часу його відродження у 1993 році.

Більше того, вона була головою ревізійної комісії товариства. А як інакше? Адже всі її предки свого часу були серед найактивніших членів Братства. Співали в хорі, грали на сцені.

– Тернополянами були ще мої діди та прадіди. Родина належала до парафії Монастирської церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Усіх моїх предків там хрестили. Так само там їм і шлюб давали. І, зрозуміло, відспівували згодом у тому ж храмі.

– Що пов’язувало ваших предків із “Міщанським братством”?

– Усі мамині та батькові брати були членами цього товариства. Пам’ятаю, вони всі дуже гарно співали. Особливо голосисті були Мурії. Вони завжди брали активну участь у концертах і виставах, які організовували у братстві з нагоди різних святкувань. Долучалися до постановок, режисером яких був Лесь Курбас.

Це були надзвичайні часи. Всі заходи відбувалися з благословення отця Василя Величковського – настоятеля монастиря. У храмі співав хор. У його складі також були мамині брати. Для мене саме ця церква – на Острозького є найсвятішим місцем у Тернополі.

– Ви пам’ятаєте, як її підірвали?

– Так. Це сталося у 1962 році. Тернопіль тоді осиротів, його духовно спустошили. Моя мама настільки боляче це сприйняла, що незабаром померла. У кращий світ відразу за нею пішли і брати. Думаю, вони просто не витримали такої втрати.

– Що вам ще настільки сильно запало в душу?

– Почесне місце в моєму житті завжди посідало “Міщанське братство”. Саме у приміщенні, де нині працює філармонія, мої рідні бачили та слухали Соломію Крушельницьку, Івана Франка та багатьох інших талановитих і відомих на весь світ людей…

– Тернопіль за свою історію зазнав чимало втрат…

Щемить моя душа, коли приходжу на бульвар Шевченка, до ЦУМу. Не може там почуватися спокійно. Згадую, який чудовий костел зруйнували, аби звести на його місці такий непривітний, сірий будинок. Часом навіть обходжу ту місцину стороною, аби не бачити…

До речі, ще є чимало таких місць у Тернополі, де майже всі люди почуваються погано. Я мрію, щоб наше місто не втрачало свій колорит через каштани, які так скоро тепер в’януть. Може, варто посадити на вулицях файного міста липи? Пам’ятаю з дитинства, що так раніше і було. Той медовий аромат – не забути! Варто було б повернути нашому місто і славу квітучого, адже таких квітників і клумб, як у нас, не було більше ніде. Це все треба відновити, аби воно вабило наше око і зачаровувало гостей Тернополя.

Довідка

Теодозія Павлівна Бень народилася 15.12.1938 р. у Тернополі. Мешкала тоді родина на вулиці Гайовій. Батько – Павло Теодорович Войтович і мати – Анна Павлівна походять із однієї із найстаріших тернопільських родин – Муріїв.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *