У Тернополі відкрили пам’ятник двом славетним актрисам Галичини

Не раз замислююся над несправедливістю: письменник один раз написав книжку – і сотні років її читають, актор же щовечора живе й умирає на сцені, віддає свій талант, своє життя глядачам, а його гра – всього лиш ефемерна мить, і через кілька років годі собі уявити, як це насправді було.. Кіно і фото допомагають мало…
Майже сто років тому на сцені Львівського театру та Тернопільських театральних вечорів підкорювали серця публіки дві молоді й красиві жінки – Теодозія Бенцалева та Катерина Рубчакова. З Кракова і Варшави приїздили шанувальники, аби поцілувати ручку чарівницям сцени. Ще зовсім юний Лесь Курбас закохався в Катерину Рубчакову й мало не позбавив себе життя через відмову відомої актриси…
Перша світова війна, революція у Петербурзі.. Навесні 1918 р. “Український театр” К.Рубчакової став військовим театром. Разом з Легіоном УСС він виїхав на Велику Україну, де розташувався у м. Єлисаветграді (тепер Кіровоград) на Херсонщині поруч із Вишколом УСС, яким тоді командував полковник Г.Коссак (брат Катерини)…

 

рубчакова3рубчакова1
Війна.. Голод.. розруха.. тиф.. обривається життя славетної актриси.. у минулому – оплески, слава..
Теодозія Бенцалева похована на Микулинецькому цвинтарі у Тернополі. Прах Катерини Рубчакової у 1958-му році перенесла до Тернополя дочка актриси Ольга Рубчаківна-Юра, дружина Гната Юри.
Так і лежать вони поруч – дві подруги..
Маленькі плити поволі вгрузали у землю, ще трохи – й ніхто не знайшов би сліду. Мало хто знав про це місце – мистецький куточок цвинтаря. Небагатьом боліло це знання. Даремно оббивав пороги відомий науковець і літописець нашого краю Сергій Ткачов.. Справа зрушилася, щойно за неї взявся голова Тернопільського Міщанського братства Юрій Войтович. Його зусиллями та коштом за лічені тижні куток забуття перетворився на місце театральної слави.

 

рубчакова4рубчакова5
Сьогодні на могилах славетних актрис відкрито пам’ятний знак: театральна завіса із червоного граніту, дві маски – сміх і сум, портрети у двох медальйонах. І плити – ті самі, що їх майже сховала земля.
Нас було небагато – народні та заслужені – Олег Мосійчук, Ярослав Сачко, Олександр Папуша з дружиною Іриною, Юрій Войтович з матір’ю і головний іменинник – Сергій Ткачов, який розповів про життєвий і творчий шлях актрис. А потім пролунали оплески. Майже через сто років..
Буває так – у землю вгрузає людська пам’ять. Вичахає родина, нікому згадати і доглянути.. Тоді цей обов’язок перебирає на себе Братство – спільнота міщан, яким не байдуже наше славне минуле, а отже – майбутнє..

Леся КОКОВСЬКА-РОМАНЧУК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *