300 днів під землею, або як євреї на Тернопільщині рятувалися від нацистів

38 євреїв впродовж 344 днів переховувалися від нацистів в одній із печер, що на Тернопільщині. Серед тих, кому вдалося врятуватися у підземеллі – немовля і 75-річна бабуся.
Неймовірна історія виживання 38 євреїв описана у публікації Пітера Лейн Тейлора “Під землею”. Стаття була опублікована в популярному американському журналі “Рідерз дайджест” ще в квітні 2005 року.
Автор вказує, що люди протягом 344 днів переховувалися у печері, розташованій поблизу села Королівка, що на Західній Україні.

Якось у жовтневу ніч 1942 року Зайда Штермер, його дружина Естер та їх 6 дітей разом з родичами та єврейськими сусідами із села Королівка заховалися у печері, яка була неподалік. Там вони прожили шість місяців. Їх виявило гестапо, але вони зуміли втекти і близько двох місяців переховувалися та шукали укриття. Старший син Штермера Ніссель звернувся за допомогою до свого друга Мунко Лабужина, який служив лісником недалеко від Королівки.
Мунко порадив Нісселю переховуватися у Печері священика, вхід у яку пролягав через колодязь, що був неподалік від села. Ніссель разом з братом Шулимом, двома братами Додік та їх другом Карлом Курцем спустилися у колодязь, знайшли збоку вузький лаз, через який проникли у гіпсову печеру. У цій печері було кілька кімнат. Вони знайшли також озерце із питтєвою водою. Через чотири дні, 5 травня 1943 року Штермери, Додіки, Карл Курц та їхні друзі, загалом 38 чоловік, прихопивши продовольство, спустилися у печеру.
Відчуття полегшення за постійне пристанище змінилося тривогою – як виживати у цій печері? Потрібно було дістати необхідний запас палива та їжі. Молоді люди вночі вибралися з печери, зрубали 20 дерев, порізали їх і з важкістю затягнули їх у печеру. Потім чоловіки відправилися вночі у село, де за особисті речі і цінності виміняли борошно, масло, мило, сірники та ін.
Вони жили у чотирьох кімнатах, кожна із яких була довжиною 25 м і шириною 2,5 м. Одна із кімнат була виділена під кухню.

Існування втікачів у цій печері нагадувало зимову сплячку, вони спали по 22 години на добу, піднімалися з нар, щоб тільки поїсти та справити природні потреби. Їхній одяг був постійно сирим і з часом перетворився у лахміття. Якось у липні вони виявили, що вхід у печеру завалений землею та камінням. На щастя, на відстані 6 метрів від старого входу виявилася тріщина, яку вони розкопали і зробили новий вхід.
Восени вони виходили на поля і викопували собі картоплю. 10 листопада 1943 року двоє старших Штремерів вночі відвідали знайомого, який погодився продати їм паливо та продукти, у тому числі понад 100 кг зерна. Придбане вирішили підвезти на підводі до лісу, неподалік від входу у печеру. Коли молоді люди почали заносити припаси у печеру, з’явилися поліцаї, які оточили вхід у печеру і почали стрілянину. На щастя, хлопці встигли сховатися. Поліцаї пішли і більше не поверталися. Почалася зима, вхід у печеру був замаскований снігом, припасів вистачало до весни. Тепер, коли кулі вже не були страшними, виявилась небезпека захворіти. Особливо небезпечною для ослаблених втікачів були жовтуха та цинга. На щастя, хвороб із смертельним наслідком не було. Нарешті прийшла весна.

Від свого друга Мунко Штермери дізналися, що по ночах на сході у небі з’являються яскраві спалахи, німці відступали. Якось вранці на початку квітня біля входу в печеру втікачі побачили пляшку із запискою “Німці пішли”. Але для безпеки вимучені євреї вийшли з печери тільки через кілька днів згодом, а саме – 12 квітня 1944 року, пробувши там 344 дні. Всі залишилися живі. Після війни, євреї, яким вдалося вижити, через Польщу покинули Україну і опинилися по другий бік океану. Сім’я Штермерів емігрувала в Канаду.

У публікації “Під землею” автор не уточнює у якому саме регіоні Західної України 38 євреїв змогли врятуватися у печері. Згадується тільки село Королівка, неподалік від якого знаходився вхід у гіпсову Печеру священика. Але як відомо гіпсові печери у Західній Україні розташовані у Тернопільській області. Село Королівка є у Борщівському районі. За 1,5 км від села знаходиться найбільша у світі гіпсова печера – Оптимістична. На сьогоднішній день ця печера не є до кінця розвіданою.

До початку Другої світової війни у селі Королівці було велика єврейська громада. Там було добре розвинута торгівлю. Перед самою війною село було таким собі торгівельним центром, у якому щочетверга відбувалися ярмарки.
Під час війни євреїв із Королівки нацисти відправляли у Борщівське гетто або ж вбивали безпосередньо у селі.
Історія про 38 врятованих євреїв десятиліттями була невідома громадськості. Можливо тому, що ті люди, яким вдалося врятуватися, після війни виїхали за кордон.
Але у 1993 році американський спелеолог Крис Нікола, досліджуючи печеру “Попова яма”, що у Борщівському районі, виявив там залишки поселення. Пізніше з’ясувалося, що у 1943 році у цій печері жили євреї, серед яких Шулим і Ніссен Штермери. У 2010 році Шулим і Ніссен побували на Україні та знову спустилися у цю печеру.
У 1946-1948 роках у цій печері переховувались від НКВД члени ОУН-УПА. Пізніше вхід в печеру «Попова яма» був засипаний.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *